Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
поплічник — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
поплічниця — і. Жін. до поплічник … Український тлумачний словник
приплічник — а, ч., зневажл. Те саме, що поплічник 2) … Український тлумачний словник
сателіт — а, ч. 1) У Стародавньому Римі – озброєний найманець, слуга, що супроводжував свого володаря. 2) перен. Залежна особа, покірний виконавець чужої волі; прибічник; поплічник. || Держава або уряд, формально незалежні, але фактично підлеглі іншій… … Український тлумачний словник
спільник — а, ч. 1) Той, хто бере участь у чому небудь спільно з кимсь. || Той, хто поділяє чиї небудь думки, погляди, смаки; прибічник, однодумець. || перен. Те, що сприяє, допомагає кому , чому небудь. 2) Співучасник яких небудь ганебних або ворожих дій,… … Український тлумачний словник
спільник — I (той, хто, поділяючи чиї н. погляди, думки, бере / може взяти спільно з ним участь у чому н.), прибічник, поплічник; співучасник (той, хто спільно з ким н. бере участь у чомусь); пособник, полигач, співумисник, посіпака, підпомагач (той, хто… … Словник синонімів української мови
полигач — іменник чоловічого роду, істота помічник, поплічник розм., зневажл … Орфографічний словник української мови
молодчик — а, ч. 1) Зменш. пестл. до молодець 1). 2) розм. Людина, моральний склад якої заслуговує на осуд. || перев. мн. Чий небудь поплічник, виконавець чиєїсь волі … Український тлумачний словник
посіпака — и, ч. і ж., зневажл. Прислужник, готовий допомагати в будь яких діях, перев. ганебних; поплічник … Український тлумачний словник
пособник — а, ч. Той, хто допомагає кому небудь (перев. у здійсненні підступних, злочинних намірів тощо); поплічник, посіпака … Український тлумачний словник
